Тест стійкості кольору
З розвитком області застосування нетканих матеріалів багато нетканих матеріалів повинні підтримувати певний колір у процесі використання, тому їх потрібно фарбувати або друкувати барвниками та пігментами. Однак через різні зовнішні фактори оброблений нетканий матеріал втратить свій колір в процесі використання. Оцінка стійкості кольорів, як правило, базується на фактичній ситуації носіння, обробки та навколишнього середовища. Сформульовано відповідні методи випробування та стандарти стійкості кольору. Оскільки реальна ситуація дуже складна, ці методи випробувань є лише приблизним моделюванням. Відповідно до зміни кольору зразка до і після тесту, ступінь стійкості кольору отримували шляхом порівняння зі стандартною карткою зразка або блакитною стандартною пробою. Як правило, стійкість кольору поділяють на п’ять сортів, такі як намилювання, натирання, піт тощо. Стійкість до світла та стійкість до клімату поділяються на вісім класів, перший сорт гірший, а восьмий - кращий.
Різне використання фарбованих виробів вимагає різної стійкості кольору. Барвники із загальною стійкістю кольору часто дорогі або способи фарбування складні. Тому необхідно підбирати практичні та економічні барвники відповідно до різних вимог стійкості кольору фарбованих виробів. Наприклад, як одноразового нетканого полотна можливостей прання небагато, тому він не вимагає високої стійкості до прання, тому тест кольорової половини нетканого полотна в основному полягає в стійкості кольору до стирання.
Стійкість кольору, що стирається, поділяється на суху і мокру. Стійкість до сухого натирання після натирання фарбованої тканини сухою відбіленою білою тканиною, спостерігався чистий колір білої тканини. Стійкість до мокрого натирання полягає у спостереженні фарбування мокрої вибіленої білої тканини зі 100% вмістом води після натирання сухої фарбованої тканини. Метод випробування полягає у відборі двох зразків розміром 8 см х 25 м. Один для стійкості до сухого втирання та один для стійкості до вологого втирання. Під час випробування зразок для випробування вимощують на столі зразків тестера стійкості до тертя, а після міцного натискання на фрикційну головку закріплюють ще одну відбілену звичайну тканину розміром 5 см х 5 см. Напрямок основи та качка вибіленої звичайної тканини перетинається з напрямком основи та качка досліджуваного зразка, утворюючи 45 °。. Потім накладіть фрикційну головку на тестову тканину і втирайте її вперед і назад протягом 10 разів, приблизно 1 с кожен раз. Один зразок слід подрібнити тричі спереду. Тоді згідно з" стійкість кольору очищення зразка картки" рейтинг.
Під час вимірювання стійкості до мокрого втирання, дрібна тканина на натираючій голівці повинна містити 100% води, а сортування слід проводити після висихання.
Стійкість кольору до втирання також поділяли на 5 класів, серед яких 1 клас був гіршим, а 5 - найкращим.
